Команда Львівського конференц-бюро продовжує розповідати міжнародним партнерам про те, що відбувається в Україні, у Львові; пояснювати, чому потрібно перестати вести бізнес з російськими компаніями, і головне – як можна допомогти Україні сьогодні.
Ми запустили серію-інтерв’ю “Industry talks during the war” з міжнародними та українськими експертами виставкової індустрії. Ініціатива приурочена Міжнародному дню виставкової діяльності, що відзначається на початку червня. Наша перша розмова з Андрієм Стегурою – президентом виставкової компанії “ГалЕкспо”.
Говоримо про виставкову галузь Львова та України під час війни. Пан Андрій розповідає, чим зараз займаються працівники компанії, коли всі виставки були скасовані. Розказує про те, як виставкові зали перетворилися на місце для гуманітарних штабів та притулку для внутрішньо переміщених осіб. А також про плани на майбутнє: відновлення виставки “Схід та Захід разом”, можливості проведення найбільшої стоматологічної виставки “Дентал-Україна” вже осінню.
Пане Андрію, добрий день. Раді вас вітати. Дякуємо за те, що прийняли наше запрошення і прийшли. Вже четвертий місяць війни. Зовсім не простий час для нас є в Україні. Буквально багато сфер поставлені на паузу. Так само це стосується виставкової індустрії. Що зараз відбувається з вашою компанією, з вашими працівниками, тою діяльністю, яку вивели?
Доброго дня. Компанія “ГалЕкспо” в цьому році буде, сподіваюсь, відзначати вже свій тридцять другий рік народження. На сьогодні ми є найстаршою, найдосвідченішою виставковою компанією, яка діє на теренах України.
За цей великий та довгий шлях у нас були різні моменти. Але такі, які почалися два роки назад, таких моментів не було ні в одній із виставкових компанії, не тільки в України, а й світу. Всі знають, що ті карантинні обмеження, які були спричинені пандемією Covid – 19, надзвичайно боляче вдарили по всій виставковій індустрії, по всьому світу, і безпосередньо по нашій компанії. Перший рік (2020) був надзвичайно важкий. Ми внесли якісь корективи, зуміли провести нашу найпотужнішу стоматологічну виставку. У 2021 році була зроблена реконструкторизація. Ми почали проводити виставки, набирати обертів. Досить непогано ми провели туристичну виставку.
На початку цього року вже починали потрошки виходити на докризові показники. Але те, що сталося після 24 лютого, такого точно ніхто не переживав. Після цього початкового шоку і жаху, не розуміння, невагомості такої… Ситуація надзвичайно складна. Наших багато працівників опинилися за кордоном. З різних причин. Ми розуміли, що виставкова галузь в Україні точно зупинилася. Ми маємо контакти з багатьма нашими колегами по всій Україні. Ми поставили нашу діяльність на паузу.Але ми впевнені, що вона відновиться. Чекаємо моменту, щоб стартувати. Багато наших працівників на сьогодні є волонтерами в гуманітарному штабі, там, де ми проводимо наші виставки, в Палаці Мистецтв на вулиці Коперника,17. Якщо так коротко охарактеризувати, то станом на сьогодні наша діяльність (так не можу сказати, що зовсім припинена, але..) в такому режимі очікування, початку відродження, початку старту.
Минулих років основними місцями, де відбувалися виставки у Львові були Палац Мистецтв, Арена Львів. Зараз всі ці локації перетворилися або на гуманітарні штаби, або на місце притулку для внутрішньо переміщених осіб. Розкажіть, будь ласка, яка взагалі зараз ситуація з іншими локаціями для виставок у Львові, з виставковими центрами в Україні загалом.
Ви знаєте, що ми були завжди ініціатором побудови виставкових і конгрес-центрів в місті Львові. Львів має великі традиції виставкові. Виставка Крайова, Тарги Сходні, які які відбувалися у Львові, мають дуже хороші традиції. Ми були на багатьох зустрічах ще до пандемії, до карантинних обмежень, де нам показували цілі проекти, майданчики, де ми їздили, де був початок якихось будівництв конгрес і виставкових холів. Забігаючи наперед, впевнений, що рано чи пізно, Львів буде вимушений мати виставковий і конгресовий хол. Однозначно. До пандемії у Львові були дві-три локації. Це Львівський Палац Мистецтв, це колишній Південний Експо, і почала розвиватися Арена Львів.
Перед пандемією був зачинений Південний Експо. Там зараз все переформатувалося під басейн. Більше таких локації у Львові немає для більш-менш достойного прийняття виставок. По Україні теж ситуація була не дуже позитивна. Був закритий в Дніпрі великий виставковий комплекс “Метеор”, в Харкові там “Радмір” переформатувався. І таких професійних виставкових комплексів залишилося в Україні два: це Міжнародний виставковий центр на Лівобережній і новий, колись демонтований і заново побудований, КиївЕкспоПлаза, який на Житомирській трасі, як їхати до Львова, ближче до села Березівка. Але там у нас були військові дії недалеко. Дещо було пошкоджено. Станом на сьогодні його відновлюють. Він не дуже сильно був пошкоджений. Він може бути найближчим часом готовий для проведення масових заходів. В Одесі виставки проводяться на вокзалі. Тому ситуація з виставковими комплексами до війни, до пандемії була не дуже симпатичною. Зараз, зрозуміло, складною. Але ми розуміємо, що відродження виставкової діяльності буде поступовим. Воно не буде зразу потужним. Тому для початку, думаю, що тих локацій, які зараз у нас є, а це і Палац Мистецтв, і Арена Львів, буде достатньо для того, щоб стартувати з різноманітними виставками.
Чи так само як в інших містах, всі виставкові центри виконують функцію гуманітарних штабів, як у Львові?
У Міжнародному виставковому центрі там чотири павільйони. Три задіяні під гуманітарний штаб, але розглядається на осінь відновлення виставкової діяльності. КиївЕкспоПлаза зараз після пошкодження трошки відлагоджують. Я скажу так, наперед забігаючи, всі очікують кінця літа, щоб зрозуміти, коли і що можна буде стартувати. Я вже був в Палаці Мистецтв, і ми розглядали можливість про задіяння Палацу Мистецтв на осінь для наших виставок.
У вас завжди кожен рік – це запланований календар. Повністю. У вас дуже багато різних контрактів, договорів з вашими партнерами. Після 24 лютого, відповідно, чимало заходів на відбулося. Як зараз реагують ваші партнери на ті обставини, які склалися, як виконується ті зобов’язання, які були згадані у договорах?
Зараз ми легше переходимо цей момент. Чому? Тому що ми пройшли вже етап пандемії Covid-19. До карантинних обмежень в нас дійсно були, враховуючи відсутність виставкових площ для великих потужних виставок, такі виставки, наприклад як “Деревообробка, які закінчувалися, і вже на третій день опісля були розподілені площі на наступний рік. Багато-хто робив передоплати. Були зроблені проплати, і було зрозумілі наші зобов’язання. Пандемія трошки внесла в це корективи. Зрозуміло, що багато виставок було відмінено, перенесено. В принципі, і тоді не було проблем. Всі розуміли. Просто ми враховували ці зобов’язання на наступні періоди. Ми практично не повертали назад кошти. Але це було раніше. Зараз ситуація вже інакша, адже ми навчені оцими наслідками, та і не тільки ми, а й учасники.
На цей рік, до речі, запланували 17 різноманітних виставок з міжнародною участю. Ми почали підготовку до нової виставки – “Дзеркало моди”, яку колись проводила компанія “Метеора”. Зараз ми придбали права на її проведення в місті Львові. Враховуючи вже два роки пандемії (ми вже якось так навчені, що початок весни завжди відбувається погіршення ситуації, карантинні умови погіршуються), то ми спланували ці всі виставки ближче до літа. Це травень. Червень місяць в нас мав бути більш потужним. Враховуючи, що до виставки ще багато часу, також ситуація з пандемією, то передоплату дуже багато не оплачує. Оплачували на нашу медичну виставку, на “Деревообробку”. На інші виставки дуже багато не проплачували. Зараз така тенденція, що ближче до самого заходу будуть проплати. Тому сьогодні в нас немає (з одної сторони і плюс, і мінус) зобов’язань перед нашими партнерами. Але якщо навіть є невеличкі, то всі (я з повагою ставлюсь до наших партнерів) розуміють ситуацію. І що дуже приємно – ніхто зараз не дзвонить, не телефонує, що треба віддати кошти. Всі розуміють, що завтра буде майбутнє, і виставки знову будуть. Ті незначні кошти, що у нас є на рахунках, ніхто так не вимагає.
Ваша команда є засновником Виставкової Федерації України. Зрозуміло, Ви співпрацюєте з багатьма міжнародними партнерами. Розкажіть, як вони відреагували на війну в Україні. Чи спілкувалися ви з ними? Чи надіслали вони вам листи підтримки? Чи говорили вони про членство Росії в їхніх організація та асоціаціях?
Щодо Виставкової Федерації України, то в нас там не так багато є регіональних виставкових членів. Є в Києві дуже багато виставкових компанії. З регіонів залишилося – це Львів, дещо там Одеса. В Харкові майже не проводилось. Львів і Київ мають великий перелік різноманітних виставкових заходів. В Одесі пробують ювелірні виставки проводити. Непогано в них вдається. Така специфіка. Тому Виставкова Федерація України об’єднує в основному київські компанії. І ще Львів і Одесу.
До 2014 року у нас були стосунки з компаніями з Росії. Я не можу сказати, що вони були надзвичайно потужні. До нас приїжджали на зустрічі. Таких дуже потужних контактів у нас не було. Починаючи з 2014 року я не чув, щоб Виставкова Федерація України підтримувала стосунки. Ми безпосередньо мали такі поклики, щоб з нашої величезної бази за всі роки стерти всі контакти з поштами, що мають закінчення ru, або з іншими російським адресами. Крім того, компанія “ГалЕкспо” є членом Східно-центральної аудиторської системи “CENTREX”. Ми, до речі, декілька разів проводили зібрання у місті Львові. Туди входять виставкові компанії з Польщі, Чехії, Угорщини, Румунії, Болгарії, Сербії. З України в нас три компанії.
І мені дуже приємно, що в перший день (24 лютого) великомасштабної війни, ми отримала на нашу пошту величезну кількість листів підтримки, 100% підтримки за Україну. З Польщі було дуже багато. Ми зараз бачимо величезну підтримку сусідньої країни. Але тоді ми не очікували такого. Дуже приємно було, що в перший день нам виставили Познанські тарги фотографію, де на їхньому центральному корпусі, на пів корпуса (не знаю, скільки там метрів, 100 метрів, напевно) був банер про Україну, наш прапор. Написали, що вони разом з нами. Також постійні дзвінки були: від Тарги Кельцин, Тарги Люблін, Познанські тарги. Слова підтримки з питанням чи щось потрібно допомогти.
Ми і так не підтримали ніяких стосунків. Маю на увазі наша федерація з Росією. Сподіваюся, що це вже кінець. Ніколи нічого не відновиться, ніяка діяльність.
Зрозуміло, що зараз виставкова індустрія, поставлена на паузу. Однак, є надія на наших міжнародних партнерів, які теж частково можуть долучитися фінансово до відновлення України після війни, в тому числі і виставкової індустрії. Як ви бачите перші наші кроки, як індустрії у Львові, в Україні до відновлення після закінчення війни, після перемоги?
Ми пережили цей шок. Дуже багато галузей зараз в Україні починають відновлюватись. Не так, як би хотілося, але щось починає працювати.
Знаєте, от в нас було заплановано на травень-червень декілька виставок дуже потужних. Одного разу я був в офісі. І тут – дзвінок на стаціонарний телефон. Питають, чи буде виставка. Питаюсь, звідки вони взяли? Мені відповідають, що отримали на початку лютого запрошення на медичну виставку. Це дзвонив сімейний лікар, який хотів прийти на виставку. Мене надзвичайно це здивувало. Дуже було приємно. Я зрозумів, що є інтерес, є великий попит.
Все ж таки Львів знаходиться подалі від епіцентру воєнних дій. На початку 2014 року, Львів вже опинявся в такі ситуації. Зараз, можливо, щось подібне. Ми насправді дуже серйозно розглядаємо часткове відновлення нашої діяльності. Є дуже великий попит на одну виставку, яка називається “Дентал Україна”. Зараз вона найкраща в Україні, враховуючи тут історію, враховуючи велику потужну стоматологічну школу у місті Львові. Тому ми розглядаємо можливість проведення виставки у Львові восени цього року. Це перше. Друге. В нас є дуже велика кількість спеціалізованого виставкового обладнання. В Україні є тільки в Києві і в нас. Донедавна ми забудовували і допомагали проводити близько 110 різноманітних постійних заходів в нашому місті, в Києві, Ужгороді, в Трускавці. Де ми тільки не будували! Ми мамо потужне електротехнічне обладнання. Станом на сьогодні вже починаються звернення щодо забудови якихось різноманітних локацій. Ми будували, поки що, тільки гуманітарні для UNICEF, дитячі кімнати на Арені Львів, в Палаці Мистецтв. Ми постійно щось забудовуємо. Ми мамо обладнання, виставкові меблі. Тому я щиро сподіваюся, що обладнання буде доцільне для використання і надалі. Дуже сподіваюся, що починати будемо зі стоматологічної виставки, бо є попит. Великий попит. До нас дзвонять компанії. Навіть просили, що ми ще в травні проводили медичну нашу виставку. Зрозуміло, що зараз це складно. Перше, що ми будемо робити – це потрошки відновлювати діяльність. І пробувати з таких виставок, що дуже популярні. Маючи обладнання виставкове, ми сподіваємося, що воно буде задіяне.
А як реагують на цю виставку “Дентал Україна”? У вас багато було міжнародних компаній, людей, які приїжджають з за кордону. Як вони налаштовані на приїзд в Україну?
Про іноземців, поки що, рано говорити. Виставкова справа. Тут не можна зупинити діяльність і через два роки знову її починати. Це люди, працівники. Ми собі думали про те, щоб законсервувати фірму. Але це так не вдається. Є ж офіс, є склади, є витрати і найголовніше – це працівники з великим досвідом. Це складно законсервувати компанію. Діяльність відродити буде дуже складно. Тому я сподіваюся, що якось початок піде. А потім вже буде зрозуміло. Головне, щоб було безпечно. А тоді і іноземні компанії будуть брати участь.
А наскільки є ефективною виставкова платформа, куди ти приходиш зі своїм новим товаром? В багатьох українців є стереотипне уявлення, що десь там є закордонні бренди, закордонна продукція, яка краща. Зараз, звісно, на найвищому рівні патріотизм, відчуття свого рідного, і представлення українських товарів. Ми хочемо познайомити усіх з ними, їхати за кордон, представляючи, чи українську футболку, чи український трактор чи інше. Як цей майданчик – виставкова площа, коли ти приходиш, показуєш свій продукт, представляєш його, наскільки він ще має роль, наскільки він є ефективний для своєї внутрішньої аудиторії, так само міжнародної?
Мав, має і буде мати. Насправді, є міжнародні бренди, які витрачають мільярди коштів на промоцію, на маркетинг своєї продукції. Може скластися, що крім них більше нічого не існує. Але є дуже багато видів продукції, які потрібно побачити, побачити їхнє виробництва. Це не можна за допомогою інтернету побачити. Тому у нас дуже багато на наших виставках як раз національних виробників, які не можуть собі дозволити величезні маркетингові витрати. Участь у виставках на сьогодні не є коштовною. До речі, дуже багато завдяки нашим виставкам я знаю наших українських виробників. Вони приїжджають на наші виставки, приїжджають гості з-за кордону. Приїжджали. Сподіваюсь, що будуть далі переїжджати. Також вони експортують дуже багато продукцію за кордон завдяки нашим виставкам. Щиро сподіваюсь, що далі так і буде.
Після двох років карантину бізнес потрохи повертається до живих зустрічей. От буквально недавно відбувалася велика міжнародна виставка MICE-індустрії IMEX у Франкфурті. Як ви взагалі вважаєте, чи повинна Україна брати участь у таких виставках? Чи доречно це? Чи доцільно? Якщо ви гадаєте, що все ж таки має брати участь, які меседжі ми повинні донести до своїх міжнародних партнерів?
Я впевнений, однозначно, що брати участь на будь-яких майданчиках потрібно. Треба інформувати. Це теж війна. Тільки інформаційна війна. Користь від неї є значно більшою, ніж від інших видів. Тому скористатися цим потрібно. І найголовніше – давати посил, що завтра все відновиться. Україна відкрита для всіх, для світу.
До війни завжди було актуальним питанням конгресового центру, виставкового центру Зрозуміло, що зараз, під час війни, основні фінанси будуть спрямовані на критичну інфраструктуру. Знову ж таки, побудова виставкового центру не буде на часі. Як в таких умовах, все ж, нам залучати великі міжнародні події у Львові? Чи питання конгресового центру після війни, після перемоги буде знову ж таки, на часі?
Питання актуальне і буде актуальним. Ми розуміємо, що ситуація зараз трошки інша. Щиро сподіваюсь, що відновлення буде у всіх галузях економіки. Зарано говорити про побудову якогось там виставкового комплексу. Але я розумію, що галузь буде відбудовуватися. Тож я говорив, що, відродження нашої діяльність, не тільки нашої, виставкової в Україні буде поетапною, поступовою. Для початку буде достатньо цих майданчиків, які є.
От недавно ми зустрічалися. У нас народилася ідея. За тридцять два роки ми маємо досвід проведення різних заходів. Ми мамо достатньо багато партнерів з-за кордону. Ми у 90-х роках робили виставку “Україна: Схід і Захід разом”. Ми возили компанії з-за кордону і західних областей України до східних. Це був Харків, Дніпро, Донецьк, Запоріжжя. Проводили там виставки, де обмінювалися досвідом, де наші учасники виставок демонстрували свою продукцію. Я впевнений, що коли почнеться (вона вже починається) така широкомасштабна відбудова нашої України, після військових дій, або навіть під час, то ми маємо таку ідею відродити. Ми з нашими партнерами вже починаємо консультації. Я впевнений, що будуть залучені дуже багато світових коштів на відбудову, особливо тих районів, що постраждали. От є в нас така ідея. Хочемо возити туди такі експозиції з продукцією, з демонстрацією. Не тільки будівельних матеріалах, різноманітних засобів. Трошки ситуація стабілізується, то ми сподіваємося починати таку діяльність.
Зараз всі українці переживають дуже складні часи. Як ви залишитесь на плаву? Як ви підбадьорюєтеся, надихаєтеся? Де у вас береться сила, щоб протистояти всій цій негативній енергії і тому потоку інформації, яка зараз нас оточує.
Знаєте, з перших днів широкомасштабного вторгнення Росії на нашу Батьківщину ми маємо великий комплект виставкового обладнання. До нас звернулася з проханням Львівська міська Рада, ЛОДА і багато приватних осіб. Ми надали на безкоштовній основі наше обладнання. Наскільки я знаю у Міській раді знаходяться наші виставкові меблі в бомбосховищі. Ми обладнали гуманітарний штаб – Львівський Палац Мистецтв – різноманітними технічними засобами. Маємо дуже потужне технічне обладнання. Ми передали його для Збройних Сил України, для територіальної оборони. Тому точно не потрібно покладати рук. Треба докладати зусиль для того, щоб ми змогли отримати перемогу над нашим ворогам. Вона неодмінно прийде. Буде все гаразд. Ми всі запрацюємо. Все буде добре.
